ПОСІБНИК ДЛЯ ВАГІТНИХ: ОГЛЯД ДОУЛИ

Березовська

Я, Юлія Бать – завзятий читач, мама, доула і консультант з ГВ, сама собі оголосила виклик на 2017 рік – прочитання 30 книг. Третина з них має сприяти моєму професійному розвитку. І ось, книга №2 з мого списку прочитаного, перша професійного спрямування – "Посібник для вагітних" Олени Березовської. 

Ця рецензія написана для самої себе і для колег, які теж постійно знаходяться у пошуках вартісних джерел для самоосвіти. Моє суб'єктивне бачення.

Ну що я вам скажу... Дуже суперечливі у мене до неї почуття) . 

По-перше  назва. "Посібник про вагітність" – така назва, як на мене більш доречна. Ну не варто її читати вагітним. Навіть я, прочитавши, почувши і побачивши багато різного, не стала б її перечитувати вагітною. Хіба що окремі розділи, ситуативно. Чому? Тому, що я не хочу читати про те, наскільки важча вагітність, небезпечніші пологи і складніше мати здорове дитя, якщо я Вже вагітна після 30-35/чекаю на двійню/ не покинула палити за рік-другий до вагітності. Я не проти про це знати, але ж не це головне, якщо вагітність вже є. Тоді для кого ж вона? А хоча б для медиків. Погляд колеги, який знає наші реалії, але працює в західній моделі був би не зайвим. Для доул, ведучих курсів для ванітних, але коли є базові знання з фізіології. Щоб підкувати себе у тому, які бувають особливі стани вагітності і як на певні "діагнози" реагують у країнах з високим рівнем медицини. 

По-друге  медичністьПогоджуюся, що лікар і має писати про те, що у його парафії. І гінеколог – не психолог і не повинен ним бути. Але! А як же гормони? Їх вплив на вагітність, пологи і ГВ колосальний. У книзі написано про синтетичні гормони, а про свої – вкрай мало. Наївно думала, що Мішеля Одена західні лікарі знають, і якщо не обожнюють:), то хоча б беруть до уваги його наукову працю. "Налаштовуйтесь на позитив" - звучить мило, але не переконливо. 

Третє  у книзі багато цифр, відсотків, роз'яснень того, що стосуються суміжних галузей медицини. Це круто. Пані Олена закликає вникати, перевіряти інформацію, не панікувати передчасно.  Неіснуючі діагнози, лікування фізіологічних станів – цього ми звичайно не хочемо. Попереджені – значить озброєні. Автор радить не поспішати з перериванням вагітності, не перевіривши добре усіх даних. Але, з іншого боку, так і не каже, що підтверджена ймовірність  відхилення 75% – це ймовірність 25% його відсутності. 

Четверте  протиставлення. Часто йдеться про можливі помилки, невігластво і недобросовісність лікарів з пострадянського простору. Ок, на сліпу довіру наша медицина не заслуговує. Ріже око інше: західна модель постає як ідеальна, а лікарські помилки видаються місцевою особливістю. І окрім медичної парадигми нічого немає. Для прикладу, вагітність 42 повні тижні, а пологи не почалися? Лікар неправильно порахував. Правильно – переношування, треба допомагати. Тобто, дивимося на цифри повз конкретну маму і дитину.

П'яте  книга написана у 2010.  7 років – це ж не так багато. Дік-Рід написав "Пологи без стаху" ще у 1933, але вона відгукується майбутнім мамам і досі. Тому, що це класика, там ідеться про ідею і суть речей. Зважаючи на те, що наш світ так швидко розвивається, а дослідження, які формують доказову медицину, проводяться постійно, 7 років для "Посібника для Вагітних" – не так і мало. Лікар каже про відсутність досліджень про пози у пологах, про відтермінування перетискання пуповини, тривалість грудного вигодування та ін. А такі дослідження однозначно існують.

Шосте  а як щодо ГВ? А ось так: годувати можуть всі жінки, виняток 1%, до якого себе не варто поспішати відносити. Найкраще молоко з груді здобувається дитиною при смоктанні, а не сціджуванням. Для лікування лактостазу, негнійного маститу зазвичай достатньо правильно налаштованого ГВ. Чудово! Але... дитя використовує грудь, як пустушку, мамі зручніше годувати по режиму, та й депресії післяпологової менше шансів тоді, чи воду давати чи ні – однозначної відповіді немає. А ось це вже сумно, адже неправдива інформація всередині якісної і обнадійливої має багато шансів нашкодити. І ось ми читаємо, що ГВ – це прекрасно, але контролюючи частоту і тривалість годування, замінюючи певну кількість поживного і мінералізованого молока на воду, даючи пустушку, отримуємо проблеми з лактацією чи набором ваги у дитини. І починаємо думати, що це з нами щось не так, або просто "не судилося". Сумно.

Сьоме  книга-аргумент. Тут ви знайдете детально описані приховані інфекції і критерії того,  довіряти чи перевіряти діагнози. І чи варто шукати "інфекції", які не шкодять матері і дитині, або ж не мають перевіреного способу лікування. Лікарські препарати і вагітність - непроста для людини без медичної освіти глава, яка, тим не менш, дає основу, від якої можна відштовхуватися, заглиблюючись у цю тему. Дуже детально розписано на прикладі вітаміну Е, що "вітамінка" – це не безневинна пігулка, яка несе лише добро. І що більше – не означає краще. Корисно мати можливість протиставити словам лікаря слова іншого (ще й знаного) лікаря. :)

Отже, книга стала для мене значимою, впевнена, що ще не раз до неї загляну. Сподіваюся, фрази накшталт "лікар після народження може дозволити мамі потримати дитину" траплятимуться мені рідко. Багато що у цій книзі було для мене нове і корисне, достатньо було близького і приємного, але усе це рівномірно приправлялося приводами посупити брови, чи навіть видавати різноманітні роздратовані звуки.

Глобальний висновок: читати, вивчати, вдумуватися, фільтрувати і перевіряти  – непростий, але надійний спосіб самовдосконалення.